Чому українські гравці на IPO нині можуть зіграти ключову роль для післявоєнної відбудови та що вони можуть дати приватному інвестору
Уперше від 2010-х українські компанії одночасно планують публічні розміщення на кількох майданчиках — Nasdaq, LSE та Warsaw Stock Exchange. Причина очевидна: воєнний ризик знижує гарантії ЄС та США, а західний капітал активно шукає «історії зростання» у Східній Європі. За оцінкою Kyivstar Capital Markets Day, попит інституційних інвесторів на українські телеком- та SaaS-активи у 2025 році перевищує довоєнний у 2,3 раза, про що повідомили в Reuters.
Хто саме стоїть у черзі на публічне розміщення акцій?
Нижче ми зібрали компанії, які офіційно підтвердили підготовку або вже подали проспекти:
- Kyivstar (телеком, Nasdaq через SPAC Cohen Circle) — оцінка $2,2 млрд, лістинг заплановано на III кв. 2025 р.
- airSlate (документообіг SaaS, NYSE) — продає pre-IPO пакети через EquityZen, менеджмент орієнтується на II кв. 2026 р.
- Headway (EdTech, Варшава) — після входу в мережу Endeavor і ребренду навесні 2025 року компанія оголосила про початок процедури листингу та найм інвестиційних радників.
- monobank/Universal Bank (необанк, Лондон чи Варшава) — на дорожній карті фінустанови публікацію проспекту перенесено на кінець 2026 року, але підготовчий етап розпочато вже зараз.
Разом ці чотири емітенти потенційно виведуть на ринок більш як $4 млрд капіталізації та стануть першою хвилею поствоєнних українських акцій.
Раніше ми розповідали про перспективні ринки для інвестицій у 2025 році в цій статті.
Чому це важливо для фондової біржі 2025 та економіки загалом?
Публічні розміщення дають ефект, що виходить далеко за межі залученого капіталу й проявляється в наступному:
- Ціна країни. Успішне IPO телеком-лідера або SaaS-унікорна формує ринкову «надбавку довіри» до всього українського сегмента, знижуючи вимоги інвесторів до дисконту ризику.
- Нові стандарти прозорості. SEC, FCA чи KNF зобов’язують емітента розкривати IFRS-звітність поквартально. Публічні звіти стають бенчмарком для приватних компаній і банків.
- Ліквідність для венчурів. Фонди, які вкладалися у 2015-18 рр. (SMRK, Horizon Capital), отримують вихід і реінвестують у свіжі стартапи — це розширює воронку інновацій.
- Податковий ефект. За оцінкою ICU, кожен мільярд доларів, залучений через акції компаній, додає до держбюджету ≈₴2,5 млрд прямих та непрямих податків протягом трьох років.
- Доступ для роздробу. Поява «своїх» паперів на міжнародних біржах спрощує інвестиції в IPO для українців через е-limit (€200 тис.) і здешевлює брокерські тарифи.
Ці п’ять факторів разом роблять майбутні публічні розміщення системним кроком, а не разовим «екзитом» для засновників.
Що це означає для приватного інвестора?
По-перше, частка IPO України у глобальному портфелі дозволяє хеджувати ризики сильнодоларових секторів: телеком і SaaS мають низьку кореляцію з нафтою чи Big Tech. По-друге, ранній доступ (pre-IPO фонди, SPAC-угоди) відкриває потенціал мультиплікатора 2-3× ще до першого дня торгів, як показує кейс Grammarly, що залишався приватним «унікорном» із внутрішніми раундами на 50-70% нижче очікуваної біржової ціни. І нарешті, вихід українських емітентів на іноземні біржі запускає ефект «демо-економіки»: навіть дрібні роздрібні учасники вчаться аналізувати проспекти, що підвищує фінграмотність ринку.
Загалом, портфель гравців, які готуються до заходу на фондову біржу у 2025 році, виглядає диверсифіковано: телеком, безпека IoT, фінтех, SaaS та EdTech. Якщо хоча б половина з цих компаній успішно пройде лістинг, Україна отримує:
- прямі інвестиції та податки;
- стандарти корпоративного управління;
- ліквідний «міст» між внутрішнім венчуром і світовим капіталом.
Для ринку це шанс закріпити статус технологічної екосистеми в країні, а для приватного інвестора — можливість увійти в публічне розміщення акцій локальних чемпіонів ще на ранньому етапі.