Для України можуть бути дуже доречними чотири світові уроки реконструкції від Девіда Маццуки, що займався відновлюванням узбережжя США після неймовірних наслідків жахливого урагану «Сенді». Війна принесла жахливі руйнування. Подекуди вони й справді схожі с залишеними ураганом.
Єдиного підходу до відбудови бути не може. Інвестори є. Гроші на відбудову у них є. Але підходу до процесу поки не вироблено. Річ у тому, що повинен бути чіткий план. Індивідуальний підхід.
Треба розуміти, що те, що було оптимальним для півдня Флориди після урагану «Ендрю» чи для Токіо після Другої світової війни, навряд спрацює для Запоріжжя, Маріуполя чи Бахмута.
І країни різні, і громади унікальні. Тому приклади успішної відбудови інших країн можуть бути застосовані лише в якості історій для навчання та натхнення.
Бажання треба, але лише його недостатньо
Буде в українців найближчими місяцями та роками бажання все швидко, якісно і дешево відбудувати. Але до реалізації такого бажання, досягти довгострокового успіху, потрібно ґрунтовно готуватися.
Звичайно, окрім фінансової бази потрібно також працювати над законами, антикорупційними реформами. Також треба працювати з громадами на місцях. Лише прислухаючись до місцевих влад та жителів можливо по максимуму децентралізувати ухвалення рішень, відновити цілісність спільнот.
Уряду треба нарощувати здатність управління дорогими та масштабними проєктами. А до початку відбудови не завадить звернути увагу на чотири «уроки».
1. Ухвалення рішень відносно відбудови мають бути децентралізованими.
США загальнонаціональних рішень для реконструкції після катастроф немає. Проте є національне фінансування, яке отримують місцеві органи влади. Якщо трапляється масштабна пожежа чи ураган, рішення про відбудову ухвалюється на місцевому рівні.
Це допомагає громадам працювати з урядом, що по максимуму наближений до повсякденності постраждалих.
Наприклад, оптимальне для Бостону рішення може для Маямі не підійти. А в Україні ідея для Маріуполя може для Одеси виявитися невдалою. Тому, треба більше повноважень місцевим урядам. Але кожний такий уряд повинен активно реагувати на відгуки громади.
2. Розвиток потужності влади на місцях, щоб вона мала змогу впоратися з відбудовою.
Потрібно, щоб місцеві уряди мали знання та навички в управлінні вартісними і масштабними реконструкційними програмами. Може здатися, що Україну не поважають чи не рахують достатньо самостійною. Це не так.
Наприклад, в Італії урядом було в 2016-2017 роках отримано значну підтримку від фонду фінансування на подолання наслідків землетрусів. А коли в 2020-му від землетрусу вже Хорватія постраждала, саме Італією надавалася техпідтримка для відбудови.
За межами Європи постраждалі країни покладаються на сторонніх консультантів і підрядників. Отримання порад з відбудови – стандартна практика.
Останнього року вже обмін техзнаннями між європейськими містами й українськими відбувався. Що більше на національному рівні чи міжміському уряди покладаються на підтримку інших урядів, то буде краще.
3. Врахування думки громад.
Обов’язково мати відгук громадян у питанні вигляду відновленої громади. Від відбудови після великого землетрусу і цунамі регіону Тохоку в Японії та до реконструкції Нью-Джерсі після урагану «Сенді», рушійною силою відновлення процвітаючих громад стає думка місцевих.
Наприклад, це відбудова в Японії після землетрусів у Кумамото. В Університеті Кумамото було відкрито громадський центр в найбільше постраждалій із громад. Тут місцеві збиралися обговорювати проєкти відбудови.
Уряду України не завадить влаштувати «Турне для збору ідей» в постраждалих громадах. Про віртуальну форму зібрань також не варто забувати. Треба, щоб максимальна кількість людей, брала участь в обговоренні.
Коли місцеві громади у реконструкції матимуть право голосу, а не просто приймуть рішення уряду, вони будуть більш успішними та задоволеними.
4. Готовність відмовитися від відбудови.
Без складних рішень в Україні не обійтися. Треба, щоб суспільство приймало рішення, чи всі постраждалі громади варто відбудовувати.
Знов повернемося до прикладів інших країн. Вони для ухвалення такого рішення визначали, що саме робило певну громаду економічно та соціально успішною до війни.
Грошові ресурси обмежені. Тож не вийде виправдати величезні суми на громади, в яких до війни вже був значний економічний та демографічний занепад.
Відновлення треба проводити з думками про майбутнє. Підхід має бути не скільки доброзичливим, але далекоглядним. Бо в іншому випадку можна створити громади, що будуть недонаселені, недієздатні, проте цілком відновлені. В якості прикладу підійде відбудова після землетрусу у 1995-му японського міста Кобе.
В той час японський уряд прийняв рішення набудувати багатоповерхівок зі спільними кухнями та зонами групової діяльності. Але призначались вони для літніх мешканців. Тому лише за кілька років ці групові зони та спільні кухні стали дуже занедбаними, бо ними практично ніхто не користувався. Сьогоднішні та завтрашні потреби постраждалих громад повинно відображати відновлення.
Україна має можливість підійти до відбудови з урахуванням досвіду інших країн. Не має значення, у кого яке було лихо, корисні висновки з досвіду інших завжди можна зробити.
Децентралізовані рішення, врахування думки громад, розвиток повноважень урядів різних рівнів та готовність до розв’язання складних питань стосовно відбудови, прокладуть Україні надійний шлях до бажаного відновлення та скорішого розв’язання проблем післявоєнної ери.
Радимо почитати ПІЛОТНИЙ ПРОЄКТ СТІЛЬНИКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ 5G МОЖЕ З 2024 РОКУ ЗАПРАЦЮВАТИ В УКРАЇНІ