Як так сталося, що інші країни, з меншими ресурсами, ніж в Україні, стали потужними сільгоспекспортерами? Що треба зробити, щоб наша плодюча земля стала справжнім клондайком для фермерів? Чи реально це взагалі?
Реальні можливості України
Середмістям Європи з давніх-давен була Україна. Відомим з історичної точки зору перехрестям в ній були дві цивілізаційні магістралі:
- Шовковий шлях.
- Із варяг у греки.
Унікальне в геополітичному плані розташування приводило до великої кількості війн та конфліктів. І зараз маємо велику битву, але скоро з цим буде покінчено.
Після перемоги ключовий обов’язок – якомога глибше, продуктивніше та старанніше модернізувати всі верстви України. Та найважливіше – відновити ресурсну базу відтворення та модернізації сільгоспвиробництва до рівня максимально наближеного до передових світових країн.
Сучасний розумний підхід у фермерстві має стати ключовою платформою для створення власних та залучення загальнодоступних технологій у с/г. Прикладів такого плану у світі чимало.
Наприклад, Китай, шляхом інтенсифікації с/г виробництва став могутнім в плані готової харчової продукції, а також овочів та фруктів постачальником. Китай не тільки подужав завдання нагодувати 1,5 млрд людей, а й паралельно став мега-експортером с/г продукції для інших країн. Індія та В’єтнам від Китаю не відстають.
Є види продукції, яку на ринки світу постачає й наша Україна. Не зважаючи на війну, на блоковані порти десятки відсотків зросла кількість відвантажуваного зерна та культур, що відносять до зернобобових. Експорт молочної продукції збільшився на 39%.
Зважаючи, що лише 15 українських підприємств вийшло на ринки зарубіжжя, стає зрозумілим, що сільгоспвиробництво України – «неоране поле».
Чого ми досі бідні?
Щоб відповісти на таке питання можна подивитися на Польщу, яка для мільйонів українців стала вже другою домівкою. Силою основного видобувного аграрного підприємництва тут є мікропідприємства, земельний банк яких складає 5-7 га.
Закріпачення у поляків було відсутнє. А ця колективізація відома зміною не лише землеустрою в Україні, права власності на землю та засобів сільгоспвиробництва, але ще й самого укладу стосовно існування на планеті людей.
Польські селяне не об’єднувалися в радгоспи та колгоспи. Вони мали змогу працювати на власних землях, а також на власний розсуд вести господарство. Валовий продукт. в основному, виробляють господарства, розмір землі в яких 1-3 га.
За майже 20 років держава-імпортер стала потужним в плані агровиробництва єврокластером Європи. Рентабельність с/г Польщі становить 40-50%. Прибуток приблизно в 750-1000 євро забезпечує кожний гектар. Субсидії ЄС при цьому, становили близько 250 євро з розрахунку на гектар десять років тому.
Як приклад, можна ще навести Ізраїль. Ця країна, населення якої становить 9,5 млн, недивлячись на невеликий об’єм родючих земель, власні потреби в аграрній продукції забезпечує на 95%.
Надої молока в Ізраїлі найвищі. На корову у середньому виходить на рік 12,5 тонн. При цьому держава, субсидуючи до 40% вартості виробництва, забезпечує насиченість найсучаснішою технікою.
Чого ж Україна завдяки своїм ґрунтовим та біологічним властивостям, географічному положенню та іншим позитивним рисам не спромоглася стати годівницею для світу?
Агросектор України в комі. Аналіз останніх даних Держстату показав, що в країні багато років було зневажливе ставлення до підтримки та створення малих господарств у сфері с/г виробництва загалом. Усі ресурси в плані організації, закону, фінансів спрямовувалися в державі на підтримку великого сількоспбізнесу.
Дійшло до того, що орієнтовно 3 млн українців щорічно вимушені працювати, якраз в основному у сільськогоспвиробництві за кордоном.
На перший погляд, дієвим механізмом фермерського становлення в Україні та основним напрямком для розвитку сільгоспвиробництва повинні стати господарства сімейного типу. Підкреслимо ще раз – на перший погляд. Тривалі аналітичні дослідження привели до задуму створити унікальну платформу «Ферма 3000». Вона, з врахуванням фінансових спроможностей та ситуації, що склалася, зможе кожному кандидату у власники фермерського господарства надати декілька варіантів подібного типу господарств «під ключ».
Ключовими напрямками фермерських господарств стануть велика рогата худоба, рослинництво, свинарство, козине господарство, вівчарство, птахоферма, аквакультура. Це початковий перелік напрямів. У процесі узгодження позицій профільних інститутів можна буде розробити критерії та спроєктувати параметри фермерських господарств різної направленості та продуктивності.
Але все це після перемоги та під розумним керівництвом. Віримо, що так і буде! Люди в нас працьовиті, натхненні. Наприклад, один розумний підприємець загалом гроші з повітря робити навчився, секрет можна дізнатися в цьому матеріалі.