Наприкінці 2023 року в судах стали відкриватися справи стосовно звільнення сумісників. Виявилося, що питання це складне, має багато нюансів. Якщо маєте таких найманих робітників або ж самі таким робітником за сумісництвом є, уважно прочитайте наступну інформацію.
Що передбачає статус сумісника
Працівник може укладати трудовий договір на одному чи декількох одразу підприємствах/установах/організаціях, якщо інше (ст. 21 КЗпП) не передбачається колективним договором, законодавством чи угодою сторін.
Одне з місць такої роботи повинно бути основним, інші ж будуть вже за сумісництвом.
Довідка: сумісництво – виконання працівником на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізособи іншої (окрім основної) оплачуваної роботи (ст. 102-1 КЗпП).
Зі співробітником таким також укладається трудовий договір. Якщо того вимагає закон, підписують контракт, а в решті випадків в ролі трудового договору виступає заява від працівника та наказ про прийняття його на роботу.
За правовим статусом відмінностей між роботою за основним місцем та за сумісництвом немає, також немає різниці між зовнішнім та внутрішнім сумісництвом. Загалом сумісники мають ті ж самі права, що й основні працівники.
- Де взяти кредит онлайн на картку: рейтинг надійності кредитних компаній
- Як отримати кредит онлайн: покрокова інструкція
- Позика онлайн, кредит онлайн та займ на картку: як обрати найкращу пропозицію в Україні
- Чи вигідний бізнес на мобільних аксесуарах
- Бізнес на оренді весільного декору: скільки можна заробити
Тож і звільняти працівника, що робить за сумісництвом, можна лише на загальних підставах, що передбачені КЗпП: ст. 40, 41, 43-1 (з ініціативи роботодавця) та ст. 36, 38 (за бажанням працівника). Звільнення працівника-сумісника з причин, що не зазначені в таких нормах та з ініціативи роботодавця, вважаються вельми грубим порушенням трудового законодавства.
Що має бути в наказі про звільнення
Суди вкотре нагадали, що в наказі/розпорядженні/ мають бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності формулюванням законів про працю та з конкретними посиланнями на пункт закону чи статтю.
В період воєнного стану можливе звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а ще на період перебування працівника у відпустці (не рахуються сюди відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). На час воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовують. Виключення – звільнення працівників установ, підприємств чи організацій, що обрані до профспілкових органів.
Але ж норма ця додатково підстав для звільнення не містить. В ній немає ні слова про сумісників. Тож вона не дає роботодавцям права звільняти працівника на вибір. Вона лише розширює права роботодавця на звільнення і особи, що перебуває на лікарняному, і особи, що знаходиться у відпустці. Виняток лише для декретниць зроблений. Але по закінченню лікарняного чи відпустки вони також можуть бути звільнені.
Підстави визначають статті КЗпП, як і раніше.