Що потрібно знати про кредитний дериватив? Перш за все, те, що це інструмент другої хвилі похідних, основне призначення якого – страхувати від кредитних ризиків.
В чому полягає економічна суть
Ключова мета кредитних деривативів – переносити кредитний ризик з тієї сторони, що прагне звести його до мінімуму, на ту, що готова його прийняти за певну винагороду.
Найважливіший ринковий інструмент серед кредитних деривативів – кредитний дефолтний своп (від англ. сredit default swap, CDS – обмін у разі кредитного дефолту). Він є складовою всіх похідних кредитних інструментів. Якщо простою мовою, CDS передбачає, що одна сторона купує в іншої кредитний захист від можливого дефолту чи іншої кредитної події.
Якої? Наприклад, невиплати боргу, відмови від сплати, реструктуризації, банкрутства тощо. Підійде будь-який приклад, що зможе свідчити про неможливість третьою стороною виконати свої зобов’язання. Варто лише врахувати, що специфіка кредитних подій може різнитися та визначатися сторонами при укладенні CDS.
Сторона, що за допомогою CDS приймає кредитний ризик, є продавцем захисту. Та, що передає кредитний ризик, є покупцем захисту.
Для оплати захисту, покупець разово або регулярно здійснює платежі (вони називаються преміальним плечем) продавцю захисту. Продовжуватися ці платежі можуть до настання кредитної події або до кінця терміну дії CDS.
Який буде мати розмір преміальне плече за CDS, залежить від оцінки надійності третьої особи. Оцінка така має або на власній експертизі продавця захисту базуватися (якщо він має потрібні компетенції), або ж на рейтингу від відповідного агентства.
Якщо кредитна подія настає до закінчення встановленого терміну дії CDS, продавець захисту повинен покупцю виплатити «захисне плече». Виплата ця залежить від домовленостей, що відбулись між сторонами та, частіше за все, зводиться до наступних варіантів:
- Грошове врегулювання, тобто компенсація покупцю захисту отриманих збитків. Розмір визначається різницею між поточною та номінальною вартістю зобов’язань третьої особи.
- Фізичне постачання, тобто викуп у покупця кредитного договору, облігації, векселя чи іншої угоди (захисту активу), що пов’язані з третіми особами, за номінальну вартість або за узгоджену при встановленні ціни на CDS.
Формати кредитних деривативів
Найпоширенішим стандартним форматом кредитних деривативів є своп. Його ще називають нефондованим, бо в такому випадку сплачують тільки плату за хеджування (преміальне плече).
Ще один формат кредитних деривативів – кредитна нота. Це цінний папір з вбудованим дефолтним кредитним свопом.
По суті, це симбіоз облігації та кредитного дефолтного свопа. Покупець нот отримує фіксовані та плаваючі купонні платежі до моменту настання кредитної події. Якщо ж вона не станеться, емітент погасить в кінці терміну її дії номінал кредитної ноти. Але в разі настання кредитної події емітент достроково погасить за визначеною у проспекті ставкою погашення всі кредитні ноти.
Цікава особливість кредитних нот в тому, що емітент може бути і покупцем кредитного захисту (зворотна модель), і його продавцем (пряма модель),
Як еволюціонували кредитні деривативи
Паралельно розвитку фінансових ринків модифікувалися та доповнювалися кредитні деривативи, пропонуючи хеджерам та інвесторам ширший в плані їх застосування спектр.
Можна на сьогодні виділити 4 етапи розвитку кредитних деривативів:
- СDS використовувався для елементарного страхування хеджера, що мав з третьою (пов’язаною) особою економічний зв’язок та залежав від її платоспроможності, але при цьому ніякого на таку особу не мав. Наприклад, у Сторони А у власності облігації Сторони Б. Вона непокоїться через ризики дефолту емітента, тому погоджується на періодичні платежі Стороні С, яка у випадку дефолту Сторони Б зможе компенсувати Стороні А всі втрати.
- З’явилися кредитні ноти, перш за все, їх найвідоміший варіант – пов’язані кредитні ноти (credit-linked note) – цінні папери з вбудованим кредитним дефолтним свопом, що передбачають прямий зв’язок між залученням коштів (у разі розміщення цінних паперів) та їх використанням – наданням кредиту або придбанням боргових інструментів, емітованих пов’язаною особою.
Наприклад, фінорганізація кредитні ноти розміщує серед інвесторів, а на отримані кошти надає кредит пов’язаній компанії. Тож з’являється зв’язок між кредитною нотою та виданим пов’язаній компанії кредитом. Емітент в такому разі вже відіграє роль покупця захисту, а покупець нот – продавця захисту (тобто, зворотна модель).
Далі, на новому етапі емітент видає пов’язаній особі кредит, тож, і виникає зв’язок для передачі кредитного ризику. Найчастіше, кредит, який було надано виступає за кредитними нотами забезпеченням (такі ноти також називають «покритими»).
Впродовж дії кредитних нот емітент має сплачувати купонну ставку, а якщо кредитна подія не трапляється, наприкінці терміну погашає й ноти. Якщо ж кредитна подія сталася під час обігу кредитних нот, емітент повинен погасити кредитні ноти при коефіцієнті, меншим одиниці, або відступити власнику за номінальною вартістю сформований актив.
На третьому етапі з’являються непов’язані кредитні ноти, що випуск або ж створення нового активу, в т.ч. і кредиту вже не передбачають, але передбачають зв’язку між пов’язаною особою та хеджером, емітент кредитних нот при прямій моделі виступає продавцем захисту.
Хеджер, щоб захистити від можливого дефолту пов’язану особу, звертається з пропозицією купити кредитні ноти до продавця захисту. Але емітентом нот в цьому випадку вже може виступати не лише банк, фінансова або цільова компанія. На ринку присутні й фінансові спекулянти, що залучають серед хеджерів кошти, а далі використовують їх з урахуванням зазначених у проспекті емісії обмежень.
Поки діють кредитні ноти, емітент сплачує купонну ставку, якщо подія за кредитом не відбувається, наприкінці строку погашає ноти. Якщо відбувається, то погашає кредитні ноти з коефіцієнтом, більшим за одиницю.
На даному етапі розвитку кредитних деривативів головне питання: “Чи може емітент кредитних нот адекватно оцінити кредитний ризик пов’язаної особи?” Якщо емітентом нот виступала не кредитна установа, то зазвичай покладалися на оцінку рейтингового агентства. Варто зазначити, що рейтингуванню могли підлягати як емітенти кредитних нот, так і пов’язані особи (які генерували кредитний ризик).
На 4 етапі розвитку учасники фінринків загалом від прямих зв’язків між хеджером та особою, з якою пов’язаний кредитний ризик, відмовилися.
Зараз портфельні кредитні ноти в якості пов’язаної особи передбачають існування декількох економсуб’єктів. Якщо станеться кредитна подія, механізм виплати захисту продавцем ускладниться потребою здійснити коригування пропорційно часткам економсуб’єктів, які вже «пережили» кредитну подію, в загальному портфелі «пов’язаних компаній».
На сьогодні кредитні дефолтні свопи породжують правову невизначеність, бо ЗУ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» легітимізує використання CDS, а чинна редакція Податкового кодексу – ні.
Поки що в Україні зафіксований всього один випуск кредитних нот.
Тож, кредитні деривативи призначені для страхування від невиконання контрагентом зобов’язань, тобто від кредитного ризику. Хоча покупець може нести кредитний ризик опосередковано, або і не нести його взагалі.
Особливість похідних інструментів в індивідуальному до кожної угоди підході, через що в наведеній класифікації можуть виділятися певні різновиди, в залежності від фінансових параметрів угоди та деривативних складових.
Кредитний дериватив – дуже дієвий механізм спекуляцій та хеджування на фінансових ринках, який з успіхом та давно використовують на міжнародних ринках капіталів.
Але все ж таки вони потребують фахової регуляції та кваліфікованого використання. Особа, яка возьме на себе кредитні ризики, має володіти певними знаннями та можливостями, або ж мати підтримку в плані професійного неупередженого додаткового судження.
Також можна почитати про ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕВАГИ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА МАЙБУТНІ НЕРУХОМІ ОБ’ЄКТИ