Багатьох українських підприємців повномасштабна війна в Україні підштовхнула, певною мірою, до думок стосовно експансії на ринки інших країн. Хтось зробив такий вибір, бо рушив за своїми споживачами, для когось в таких подіях відкрилось «вікно можливостей», якими не можна було не скористатися, а хтось лише таким чином міг вижити в сучасних умовах.
Одні зайнялися поширенням експорту, інші почали крок за кроком відкривати для себе закордонні ринки. В будь-якому разі, присутність українських підприємців за межею батьківщини значно зросла за час війни.
Розширення є позитивним явищем — так вважає більшість
Найбільший, наймасштабніший виклик наразі переживає український ринок праці. Багато робочих місць через війну було закрито, але певна стабілізація відбувається. Деякі професії стали неактуальними, працівники та роботодавці подолали багато перешкод, пристосувалися до нових умов життя та праці. Тож, на сьогодні експертами спрогнозоване підвищення зарплатні на 20-30% та значне зменшення безробіття. Але не за рахунок внутрішнього ринку, а саме завдяки розширення меж працевлаштування.
Можна припустити, що надалі формувати український ринок праці будуть наступні тренди:
- Покрокове відновлення до рівня показників, що були до війни.
- Синергія працівників та роботодавців.
- Підвищення внутрішньої мобільності та кваліфікації.
- Влаштування на роботу за пом’якшувальними навичками (soft skills).
- Підтримка працівників-ветеранів, людей, що так чи інакше постраждали від війни.
- Фриланс та віддалена робота.
📊 Як ставляться українці до виходу бізнесу на світові ринки: огляд громадської думки
Згідно з дослідженнями, тема інтернаціоналізації українського бізнесу знаходить неоднозначну, але загалом позитивну підтримку серед громадян України. Розглянемо ключові настрої, які сформувались у суспільстві станом на 2025-2026 роки.
1. Основні переваги очима населення
Українці бачать вихід бізнесу на глобальні ринки як важіль для зміцнення держави:- Зростання економічної безпеки та стійкості: Громадяни розуміють, що релокація виробництва та диверсифікація ринків збуту знижує залежність економіки від нестабільної внутрішньої ситуації воєнного часу. Це сприймається як стратегічний захист національної економіки .
- Позитивний імідж та впізнаваність бренду «Україна»: Успіхи українських компаній за кордоном викликають почуття гордості. Кейси на кшталт SoftServe, Grammarly або Ajax Systems показують: ми можемо створювати продукти світового рівня, які впливають на формування позитивного іміджу всієї країни .
- Збереження інтелектуального потенціалу: Розвиваючи міжнародний бізнес, компанії можуть пропонувати конкурентоспроможні зарплати та цікаві проєкти, що утримує ІТ-фахівців, інженерів і науковців в Україні .
2. Занепокоєння та головні страхи
Незважаючи на загальну підтримку, опитування виявляють і суттєві побоювання:- Конкуренція з локальним ринком (побоювання дефіциту): Значна частина населення (майже половина опитаних) вважає, що українські експортери, особливо аграрії, мають пріоритетно забезпечувати продукцією внутрішній ринок за регульованими цінами перед відправкою товарів за кордон. Останні дослідження показали зростання цього занепокоєння.
- Ризик відтоку капіталу: Люди побоюються, що виведення активів та прибутків за кордон не сприятиме відновленню України, а ослабить бюджет та виснажить внутрішні інвестиційні ресурси.
- Корупційні ризики при міжнародних угодах: Незважаючи на декларований курс інтеграції до ЄС, суспільство має недовіру до справедливості великих угод. Є побоювання, що доступ до закордонних ринків може стати предметом корупційних зловживань з боку чиновників чи монополістів.
3. Вимоги до державної політики
Населення очікує від уряду не просто підтримки експорту, а створення справедливих правил:- Дотримання принципу win-win: Компанії, які виходять на зовнішні ринки, повинні створювати робочі місця в Україні, платити податки тут та інвестувати в соціальну інфраструктуру.
- Симетрія умов: Експортери не повинні мати податкових пільг, недоступних локальному бізнесу.
4. Висновок: Думка населення
Загалом українці сприймають вихід бізнесу на закордонні ринки не як розкіш, а як необхідність для виживання економіки під час війни. Проте підтримка громадськості залежить від реальних факторів: чи повертаються кошти в країну, чи створюються робочі місця. Завдання держави — не просто заохочувати експорт, а гарантувати, що вигоди від міжнародної експансії відчуватиме на собі й пересічний українець. Це єдиний спосіб зберегти суспільний консенсус навколо стратегії економічного розвитку.
